Громадянська  ініціатива “Кіно-Переклад” разом із спеціалістами  сфери дублювання прокатних кінофільмів  руйнує  неправдиві свідчення кількох функціонерів і посадовців.

Введення українського  дублювання позитивно вплинуло на відвідування кінотеатрів і касові збори.

Згідно  до даних Міжнародної асоціації  виробників та дистриб’юторів фільмів  Motion Picture Association (MPA, центральний офіс у Брюсселі, Бельгія) українські кінотеатри у 2009 р. відвідало майже 15 млн глядачів – що на 15 % більше, ніж у попередньому році.

За  минулий рік касові збори від прокату в Україні зросли на 37 % – до 420 млн грн.

З початку цього року відвідуваність українських  кінотеатрів продовжувала зростати і станом на 24 квітня 2010 р. в кінотеатрах  побувало коло 6 млн. глядачів, що на 19 % більше, чим за цей же період минулого року. Зростання надходжень від кінопрокату за неповних чотири місяця цього року склало 213 млн. грн., що на 58 % (!) більше, ніж у 2009 році.

Варто зазначити, що зростання касових  зборів від кінопрокату відбувалось  безперервно, починаючи з часу прийняття перших законодавчих актів щодо дублювання українською.

Зокрема, у 2007 р. касові збори від кінопрокату  склали 313 млн. грн., у 2008 р. – 355 млн. грн.

Заяви панів Табачника, Колісниченка, Семиноженка  і панни Бережної є маніпуляцією з фактами, негідною для високопосадовців.

Перший заступник  голови державної служби кінематографії Іван Зосімов у квітні натякнуі, кому можуть бути вигідні такі заяви. Це схоже на лобізм інтересів російських кінопрокатників.  Продублювавши фільм один раз російською, російським прокатникам не вигідно його ще раз перекладати та озвучувати українською для показу в Україні.

За  дубляж фільму платить  студія-мейджор. Дубляж одного фільму в середньому коштує 25 тисяч доларів. Минулого року мейджори показали в Україні 68 фільмів. Це 14 млн гривень, які залишилися в Україні. З них платилися зарплати сотням людей. З них платилися податки у держбюджет.

Ініціативи, спрямовані на знищення українського дублювання, призводять до фінансових втрат держбюджету і знищення робочих місць.
http://community.livejournal.com/sadtranslations/866718.html – підбірка прикладів дуже неякісного дубляжу іноземних фільмів у Росії.

ЮРИДИЧНА ДОВІДКА:

Наказ Міністерства культури і туризму №1 від 18 січня 2008 р. спрямований на встановлення певних технічних вимог до фільмокопій та правил розповсюдження фільмів, а, отже, не виходить за межі компетенції Мінкультуризму, визначеної першою частиною статті 14 Закону України  „Про кінематографію”.

Основним  каменем спотикання, що дуже турбує деяких дистриб’юторів, які працюють через російських посередників, є норма вищезгаданого наказу, що визначає порядок дублювання (озвучення, субтитрування) іноземних фільмів, а саме:

“Держкіно вправі відмовити у виданні прокатного посвідчення: б) якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу”;

Треба звернути увагу, що такі вимоги до дублювання (озвучення, титрування) діють у всьому цивілізованому світі. В світовій практиці дублювання, озвучення та субтитрування фільмів проводиться виключно на фільмокопіях оригіналу фільму, що забезпечує повноцінну передачу та автентичне сприйняття задуму авторів твору.

Згадана норма наказу повністю відтворює зміст норми Постанови КМУ №20 від 16 січня 2006 року, яка, в свою чергу, була предметом розгляду у адміністративній справі №К-1717/08 та визнана Вищим адміністративним судом України такою, що відповідає законодавству України.

Зацікавлені дистриб’ютори, умисно маніпулюючи та підміняючи зміст  дефініцій Закону України „Про кінематографію”  та Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2007 р. №13-рп/2007, добиваються  безпідставного скасування Наказу.

В такий спосіб вони намагаються добитись односторонніх економічних переваг для своєї підприємницькій діяльності, зміст якої полягає у прокаті на ринку України фільмів, дубльованих комерційними структурами Російської федерації чи на їхнє замовлення.

Прокат  таких фільмів на території України перешкоджає розвитку вітчизняних студій дубляжу, погіршуючи зовнішньоторговельне сальдо України, позбавляючи тисячі творчих працівників можливості працевлаштування в Україні, та перетворює ринок України в споживача вторинної продукції, яка вже відпрацювала на ринку Російської Федерації.