About Павло

учімся, работаєм

Європейське кіно змагається за глядачів y країнах ЄС

Європейці стали частіше ходити в кіно, такі результати дослідження проведеного напередодні вручення в Голівуді премії «Оскар» Європейською установою, що контролює ситуацію на відео- та аудіоринку. Загалом оприлюднені дані вказують на зростання відвідувань кінотеатрів у країнах ЄС на 4% у 206 році.

Continue reading

Кіностудія ім. Довженка фактично припинила існування. Рахунки заарештовано

Кіностудія імені Олександра Довженко вважає, що рішення судів про накладення арешту на її рахунки – незаконні. Кінорежисер Володимир Савельєв на прес-конференції в Києві заявив про те, що зараз кіностудія фактично припиняє своє існування.
Continue reading

Російські демонстратори відчули потенціал українського ринку кінопрокату

Ще один російський оператор займеться кінопоказом в Україні. Кілька мультиплексів в Україні відкриє пітерська мережа “Кронверк Сінєма”.

Вона стала другою російською мережею, що прийняла рішення працювати на українському ринку.

Тижнем раніше про плани виходу на ринок України офіційно оголосила мережа “Сінєма-Парк”, яка входить до “Проф-Медіа”.

Мережа кінотеатрів “Кронверк Сінєма” заснована в 2002 р. структурами, що входять у Банкірський будинок “Санкт-Петербург”.

ЛігаБізнесІнформ

“Кіно-Переклад”: ми вітаємо зростання числа демонстраторів – адже, як уже неодноразово зазначалося, чим більше буде кінозалів і відвідувань, тим більшою є імовірність, що вітчизняне кіно стане прибутковим. Добре було б, щоб і кіноДУБЛЮВАННЯ здійснювалося в Україні.

Дві різні компанії планують побудувати в Україні дві нові мережі кінотеатрів

У дослідженні ринку кінопрокату ( його можна почитати тут – http://kino-pereklad.org.ua/?p=111 ) „Кіно-Переклад” писав, що український ринок далекий від насичення (див. пункт дослідження 7.1). Не дивно, що аж дві компанії хочуть розбудовувати в Україні власні мережі багатозальних кінотеатрів.

Протягом найближчих двох років мережа «Синема-Парк» планує довести число своїх російських кінотеатрів до 24 і вийти на український ринок. Інвестиції в розвиток мережі перевищать $140 млн. План розширення днями схвалила рада директорів компанії.

Рада директорів мережі кінотеатрів «Синема-Парк» схвалила план розвитку компанії на 2007-2009 роки. На території Росії «Синема-Парк» за цей період планує відкрити 12 нових мультиплексів, вклавши $100 млн., розповів заступник генерального директора компанії Кирило Іванов.
Компанія «Синема-Парк» також планує вийти на український ринок кінопоказу. «Ми запускаємо спецппрорект «Синема-Парк Україна», – розповідає Іванов.
В рамках проекту у великих містах України буде побудовано 3-4 мультиплекси. За словами Іванова, вже ухвалено рішення щодо будівництва об’єктів в Києві й Харкові, розглядаються також площадки в Дніпропетровську, Донецьку й Одесі. В експансію «Синема-Парк» планує вкласти до $40 млн. Можливо, у реалізації проекту візьме участь український партнер «Проф-Медиа» – група компаній «Український Медіа-Холдинг». «Ринок поки порожній, і в нього великий потенціал», – аргументує Іванов, повідомляє Develop.com.ua.

Як повідомляв раніше Ринок.biz. в кінці минулого року про плани побудувати в Україні мережу мультиплексів заявили також акціонери телеканалу 1 + 1 Олександр Роднянський і борис Фуксман разом з кінопрокатною компанією іні/20 століття Фокс СНД.

Довідка

Синема Парк – російська національна мережа кінотеатрів, засновниками якої є холдинг «Проф-Медиа», що входить у структуру інвестиційної компанії ИНТЕРРОС. «Проф-Медиа» – диверсифікований холдинг, що володіє активами в медіа та кінобізнесі.

Акціонери українського телеканалу 1+1 Олександр Роднянський і Борис Фуксман разом з генеральним директором компанії Геміні/20 століття Фокс СНД Михаелем Шліхтом збираються побудувати в Україні мережу мультиплексів (багатозальних кінотеатрів).

Як розповів Шліхт, перший, семизальний кінотеатр відкриється на початку наступного року в Одесі. Крім того, передбачається будівництво кінотеатрів у Києві, Харкові та Львові. Усього в Україні планується побудувати сім мультиплексів на 25 залів, повідомляє Корреспондент.net.

Назви в мережі поки немає. Роднянський відзначає, що поки інвестори не прийняли чіткого рішення про долю мережі після завершення будівництва. «Або компанія буде жити власним життям, або розвиватися разом зі стратегічним інвестором, але найбільш перспективним варіантом скоріше є продаж активу», – говорить Роднянський.
Мережа, що будується, стане першою російською мережею в Україні. Рішення будувати кінотеатри в Україні, а не в Росії Шліхт пояснює великою кількістю гравців на вітчизняному ринку. Увійти на російський ринок зараз складно, говорить підприємець. «Україна – це 50-мільйонний ринок, що зараз недостатньо обслугований, – уточнює Роднянський, – Там мало сучасних кінотеатрів, мало залів і дуже великий потенціал для росту».
Геміні/20 століття Фокс СНД – найбільша кінопрокатна компанія на російському ринку. Компанія займається прокатом і випуском на DVD російського й іноземного кіно і є регіональним самостійним офісом студії XX Century Fox у країнах колишнього СРСР.
ТОВ ТРК Студія 1+1 – один з найбільших українських телеканалів. 60% акцій каналу належить компанії Сеntrаl Media Enterprises Ltd., по 20% – в Олександра Роднянського й Бориса Фуксмана. Чистий дохід каналу в 2005 року склав 72,85 млн доларів.
Джерело: Ринок.biz

Три Dolby-студії – чудова відповідь на закиди про „технічну неможливість дублювання в Україні”!

В Україні будується не одна, а мінімум ТРИ студії для дублювання і міксування. З ліцензією Dolby Digital.
За даними, отриманими „Кіно-Перекладом”з інсайдерських джерел, в Україні очікується не одна Dolbyстудія, яку анонсує Меморандум, а цілих три.
В першу студію (за нашими даними, вона буде розташована в пригороді Києва) вже завозять обладнання інвестори – петербурзькі підприєці з фабрики „Нева”, на якій досі міксується значна частина українського дублювання. Показово, що росіяни схаменулися одними з перших – ага, Меморандум підписано, ринок зростає, треба перебиратися ближче до споживача.
Друга студія – спільна інвестиція уряду і компанії „B&H”. Приміщення з архітектурним рішенням відомого британського саунд-дизайнера вже готове. Очікується, що після завершення формальностей з паперами у студію, розташовану в районі Голосіївської площі (там, де кінокопіювальна фабрика студії Довженка) почнуть завозити обладнання.
Третя студія – проект, до якого причетні, за чутками, представники київської звукостудії Adioz Production. Подробиці цієї інформації, підтвердженої поки що тільки одним джерелом, наразі невідомі. Adioz Production є одним із лідерів на українському ринку озвучки і дублювання, і має всі можливості та ресурси з закупівлі обладнання з ліцензією Dolby Digital.
„Кіно-Переклад” бажає успіху всім трьом інвесторам і підкреслює – така кількість Dolby-студій створить необхідну конкуренцію на ринку і зменшить витрати на дублювання фільмів українською.
Сьогодні кіно масово дублюється в Україні – завтра воно масово виробляється!

Фінансовий звіт „Кіно-Перекладу” за січень 2007 року

На сьогодні громадська ініціатива „Кіно-Переклад” отримала 1410 грн добровільних пожертв від наших активістів і прихильників.
500 грн. пожертвував Сергій Ласкавий
600 грн. – Андрій Сенько
100 грн. – Мирослава Сиволап
100 грн. – активіст „Кіно-Перекладу”, який побажав залишитися невідомим
50 грн. – помічник одного з народних депутатів, який побажав залишитися невідомим
40 грн. – аналітик однієї з українських інвестиційних компаній, який побажав залишитися невідомим
20 грн. – Олександр Івашура
Гроші використано:
Оренда приміщення в агенції „Інтерфакс-Україна” для проведення прес-конференції 25 січня – 1100 грн.
Друк аналітичного звіту, який роздавався на прес-конференції – 40 грн.
Залишок – 270 грн.
Пожертви на діяльність „Кіно-Перекладу” збирає Роман Кульчинський. Зв’язатися з ним можна за електронною поштою – roman@gc.kiev.ua

Веб-конференція голови Держкіно – ставимо запитання!

31 січня об 11.30 на «Оглядачі» розпочнеться веб-конференція голови Державної служби кінематографії Ганни Чміль на тему: «Проблемне поле дублювання фільмів українською мовою»
Прохання заходити, ставити запитання, підтримувати тщо – http://old.obozrevatel.com/ov4/new/518.html


 

Богдан БАТРУХ: „Якість перекладу залежить від вкладених у цей переклад грошей”

Керівник однієї з найбільших в Україні демонстраторських мереж – „Кінопалац” – і генеральний директор дистриб’юторської компанії „B&H Film Distribution” Богдан БАТРУХ в інтерв’ю „Кіно-Перекладу”: про ринок кінопрокату і суми, які на ньому присутні, про ньюанси перекладу і дублювання, про те, як заробляють дистриб”ютори і яке майбутнє чекає вітчизняну кіноіндустрію.
– Який обсяг ринку кінопрокату в Україні?
У 2005 році обсяг ринку кінопрокату в Україні склав 36 мільйонів доларів. Зазвичай 50 відсотків надходжень від прокату залишається в кінотеатрах, а 50 відсотків іде дистрибютеру – власникові прав. З тих 50 відсотків дистриб’ютеру дістається хіба що 10-20 відсотків, а решта йде на дублювання, рекламу, маркетинг тощо.
Для дублювання треба не менше 15 тисяч доларів – і це тільки для того, щоб записати акторів, яку дублюють персонажів фільму. Потім ще треба зробити так званий „мікс” – звести всі записи. Загалом для повноцінного і якісного дубляжу – з гарним перекладачем, редакторами, студією, зірками-дубляторами, якісним зведенням-„міксом” – потрібно 30-50 тисяч доларів.
Перший етап – це переклад і запис усіх акторів. Це відбувається в Україні. Другий етап – це зведення всіх звукових доріжок на одному носії. В Україні немає таких студій – ми пишемося в Росії, Литві або Польщі. Наша компанія збирається побудувати таку студію, за всіма стандартами, за проектом британського звукоархитектора, з ліцензією „Долбі” тощо. Це інвестиції в 1,5 млн доларів, головне – щоб Мінкульт офіційно виділив нам приміщення.
– Чи достатньо в нас фахових перекладачів? Противники дублювання часто скаржаться, що український переклад не відповідає оригіналу тощо.
– Хоча традиції кінодублювання в Україні зараз на початковому етапі, але школа кіноперекладу розвинулася вже давно. Ми працюємо з Олексою Негребецьким (перекладач „Альфа” і „Тачок” – „Кіно-Переклад”), Віктором Морозовим (перекладач „Гаррі Поттера” – „Кіно-Переклад”) – і жодних проблем щодо якості перекладу не виникає.
Якість перекладу, про яку ви згадували, залежить від вкладених у цей переклад грошей. Якщо якась компанія перекладе фільм протягом 2 днів за 10 тисяч, то він буде неякісним. Їм зараз вигідно це робити, тому що вони абияк перекладають 20 відсотків фільмокопій (щоб виконати урядову квоту), розкидають ці фільмокопії по провінційним кінотеатрам, а основну ставку роблять на російське дублювання.
Звичайно, така халтура виглядає убого в порівнянні з російським дублюванням. Бо російські дистриб’ютори ніколи не вкладають в переклад фільму менше 25 тисяч доларів.
– Скільки грошей залишалося б в Україні, якби переклад робився у нас?
– Якщо не говорити про міксування – тільки про переклад і акторське дублювання – це буде 15-20 тисяч доларів за фільм. За рік в Україну привозять близько 120 фільмів – це виходить 2 мільйони доларів щороку. Ці гроші були б використані в інтересах української індустрії – перекладачів, акторів, інженерів…
Варто, щоправда, відзначити – наші студії звукозапису не завжди сприяють тому, щоб залучати ці гроші в Україну. Деякі компанії завищують ціни – до 30 тисяч доларів тільки за дублювання. Для порівняння – петербурзька „Нева” за дублювання і за міксування бере 25 тисяч доларів.
– Як ринок поділений географічно за величиною касових зборів?
– Київ дає від 50 до 65 відостків від усіх українських зборів, і що важливо – Київ позитивно ставиться до українського дублювання. Ми дивилися на статистику за останнім 5-7 років, порівнювали найрізноманітніші фільми, з різним дублюванням – київська кіноаудиторія з задоволенням ходить на наш переклад.
На другому місці – Одеса, в якій вже давно склалася культура відвідування кінотеатрів – близько 15-20 відсотків. На третьому місці – Дніпропетровськ – близько 10 відсотків. Потім Харків – близько 7 відсотків, потім – Донецьк – 5 відсотків, і Львів – 4-5 відсотків.
– Податкова політика в галузі кінематографії для України і Росії є різною?
– Під час перетину фільмокопіями кордону ми не платимо за них мито, тому що вони надаються нам у тимчасове користування. Але ми платимо ПДВ за касовий збір, наполовину з кінотеатрами. В Росії ж цей ПДВ не платиться, бо в них кінематограф має пільги.
– Хто приймає рішення про те, якою мовою дублювати фільм?
– Рішення про те, дублювати чи ні, приймає виключно дистриб’ютор. Іноді прокатник навіть може відмовитися брати фільм українською – у нас так було з Михайлом Соколовим (президент Асоціації сприяння розвитку кінематографу в Україні, депутат Дніпропетровської міськради від „Блоку Тимошенко”, автор позову від Дніпропетровського товариства сліпих на постанову Кабміну про дублювання українською – „Кіно-Переклад”). Але, скажімо, „Роги та копита” він узяв.
– Як поділено ринок кінопрокату щодо походження фільмів?
– 85-90 відсотків – голлівудська продукція. Близько 5-6 відсотків – французькі фільми. Російське кіно – 4-5 відсотків. Ще 2-3 відсотки – інші виробники, в тому числі й українські.
– Розкажіть про ринок кінопрокату. З кого все починається?
– Починається все з мейджорів. Мейджори – це великі компанії, переважно американські, які виробляють 60-80 відсотків кінопродукції в усьому світі. Їх усього шість – Paramount Universal, Sony, Buena Vista, Disney, Time/Warner і 20th Century Fox. Кожна з них купує права також інших компаній, має власну прокатну компаныю, власних дистриб’юторів тощо.
Інші виробники – так звані незалежні, на кшталат німецької „Еуропа”, англійської „Мувін Тайтлс” чи французької „Пате” – суто виробляють продукцію.
Кожен мейджор має дистрибюторську компанію, яка володіє правами на показ фільмів даного мейджора в Україні.
– Дистрибютор – це свого роду посередник між мейджором і прокатником?
– Можна сказати і так. Дистрибютор заробляє на відсотках від частини касового збору, яка залишилася в нього після всіх видатків.
Дистриб’ютор, який працює напряму з мейджором, не купує фільмів, він дістає їх в кредит. Він домовляються зі своїм мейджором про те, скільки копій зробити і скільки за них заплатити. Дистрибютор платить за рекламу, за дублювання, домовляється з прокатниками – і з зароблених коштів відсилає обумовлену суму мейджору, а решту кладе собі в кишеню. Це – його заробіток. І його ризик – інвестувати 40-50 тисяч доларів у дублювання чи ні.
– Дистрибютор платить також за друк майстеркопії і фільмокопій?
– Це все робить мейджор – щоб уникнути піратського витоку. Вони присилають для дублювання зумисне зіпсовану копію, щоб актор, який озвучує, відчував свого персонажа. А потім забирають зміксоване дублювання і друкують фільмокопії.
– Тобто дистрибютор не платить за друк копій? Розкажіть, будь-ласка, як приблизно рухаються гроші дистрибюторів.
– Згрубша схема виглядає так. Отже, у мейджора є фільм – потенційний блокбастер з зірками. Дублювання коштує 50 тисяч доларів, рекламна компанія – 200 тисяч доларів. Робимо дублювання, відсилаємо до мейджора, той друкує копії, рекламна компанія стартує, ми домовляємося з кінотеатрами, укладаємо угоди, узгоджуємо розклади, копії приходять в Україну – починається прокат.
Кінотеатри нас інформують про касові збори – ми інформуємо мейджора. Щомісяця, незалежно від касових зборів, ми маємо повертати мейджору кредит. Припустімо, наш блокбастер зібрав в українському прокаті 1 мільйон доларів – це середня сума для гарного фільму. Половину ми віддаємо прокатникам – нам залишається 500 тисяч. З цієї суми ми платимо ПДВ, інші податки – залишається 400 тисяч.
Віднімаємо видатки на дублювання і рекламну кампанію – 250 тисяч. Залишається 150 тисяч. З них ми беремо собі 7-10 відсотків – це стандартна ставка дистрибютора. А решту 135 тисяч ми відсилаємо до мейджора як роялті (авторська винагорода – „Кіно-Переклад”) для виробника.
– А чому тоді Тетяна Смирнова каже, що українське дублювання буде невигідно дистрибюторам?
– Кого представляє Тетяна Смирнова?
– Асоціацію сприяння розвитку кінематографу в Україні…
– А я представляю саме дистрибютора, про якого вона нібито так турбується. Логічно припустити, що вона захищає інтереси інших дистриб’юторів, які працюють на ринку інакше.
– Як?
– Припустімо, є компанії, які не можуть купити права прямо у мейджора – не мають обігових коштів. Вони працюють не напряму з дистриб’ютором, а через російські компанії, які працюють напряму. Російський дистрибютор купує права у мейджора для Росії і для України. І якщо він замовляє у мейджора 300 фільмокопій для російських кінозалів, то що йому заважає додатково замовити ще 50 таких же дубльованих російською фільмокопій для України?
А буває ще така схема – вони крутять фільм тиждень у Росії, а потім ЦІ Ж САМІ фільмокопії привозять в Україну. А мейджору що? Йому все одно. Скажуть дублювати – буде дублювати, адже він для багатьох країн світу дублює. Мейджор – законослухняний. А якщо законодавство не вимагає дублювати мовою держави, в яку продається фільм – для мейджора теж непогано.
Україна – унікальна держава в цьому плані. Вся продукція, яка завозиться в Україну, має бути адаптована до ринку і містити інформацію про неї українською. І тільки кіно чомусь випадає. Дистриб’ютори-посередники користуються лазівкою в Законі про кінематографію, де стаття 14 „Порядок розповсюдження і демоснтрування фільмів” вимагає – іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані, озвучені або субтитровані державною мовою АБО мовами національних меншин.
Стаття 6 „Мова у галузі кінематографії” цього ж Закону виразно говорить, що застосування мов у галузі кінематографії здійснюється відповідно до статті 10 Конституції України. Стаття 10 передбачає, що державною мовою в Україні є українська. Норма Конституції – важливіша від норми закону.
– Можливо, оте „АБО” в статті 14 з”явилося невипадково?
– Можливо. Варто чітко усвідомити – без україномовного дублювання не буде самої української кіноіндустрії. По-перше, оті 2 мільйони доларів, які зараз осідають у Росії, підуть на розвиток кінематографічної бази. І до того ж податки з них залишаться в бюджеті України, а не іншої держави.
По-друге, україномовне дублювання підготує глядача до вітчизняних фільмів. Якщо щороку 120 найкращих іноземних фільмів виходить у російському перекладі, то україномовний фільм, зроблений в Україні, буде підсвідомо відторгатися глядачем, випадати з загального контексту. Глядач оцінюватиме не художні якості стрічки, а незвичну мову. А якщо іноземні фільми дублюватимуться українською, то й своє кіно сприйматиметься абсолютно нормально і природньо.

Розмовляв Іван ПОМІДОРОВ („Кіно–Переклад”)

Усі нові фільми на DVD матимуть український переклад

Як „Кіно-Переклад” і прогнозував, власники прав на випуск іноземних фільмів на DVD-носіях для домашнього відео, згодилися дублювати (озвучувати або доповнювати субтитрами) українською мовою 100% іноземних фільмів, випущених з 2006 року.

Про це йдеться в Меморандумі, підписаному сьогодні Мінкультури, дистриб’юторськими компаніями і демонстраторами фільмів.

Сторони домовилися, що всі іноземні фільми випуску з 2006 року і наступних періодів при поширенні на території України дублюються, озвучуються і доповнюються субтитрами українською мовою в обсязі 100%.

Також, відповідно до Меморандуму, іноземні фільми 2006 року випуску для домашнього відео, прокатні посвідчення на які отримані до вересня 2006 року, не підлягають обов’язковому дублюванню, озвучуванню або доповненню субтитрами українською мовою.

Заява “Кіно-Перекладу”, розповсюджена серед учасників круглого столу в Мінкульті

www.kino-pereklad.org.ua

kino.pereklad@gmail.com

громадська ініціатива сприяння розвитку українського кінематографу „Кіно-Переклад”

продовжує моніторинг дистрибюторських компаній

Громадська ініціатива „Кіно-Переклад” продовжує здійснювати моніторинг дільності компаній, які володіють правами на показ іноземних фільмів в Україні.

Активісти „Кіно-Перекладу” виступають категорично проти розподілу областей України на російсько- і українськомовні. Глядачі кожної області повинні мати право вибору (дивись з цього приводу заяву від активістів „Кіно-Переклад-Схід”).

Активісти „Кіно-Перекладу” виступають категорично за обмеження квоти фільмокопій одного фільму, які не потребують обовязкового дублювання, до 5 фільмокопій. Це сприятиме розвитку кіноіндустрії і супутних галузей безпосередньо на території України.

Активісти „Кіно-Перекладу” відкриті до співпраці з дистриб’юторськими компаніями і державними структурами. „Кіно-Переклад” всіляко поширює інформацію про наявність українського дублювання через власну базу активістів і прихильників і через дружні засоби масової інформації. Хай на фільми, дубльовані українською, ходить побільше глядачів!

І навпаки, ми організовуємо бойкот компаній, які не дотримуються законодавства щодо дублювання іноземних фільмів українською. Про дії цих компаній будуть поінформовані всі зацікавлені особи – від глядачів до чиновників. Бойкот фільмів, озвучених не в Україні, триватиме і надалі.

База прихильників громадської ініціативи сприяння розвитку українського кінематографу „Кіно-Переклад” нараховує більше 4.200 осіб і зростає щохвилини.

Ми продовжуємо відстежувати ситуацію в галузі. І діятимемо відповідно.

В четвер, 25 січня, відбудеться прес-конференція громадської ініціативи „Кіно-Переклад”, де можна буде дізнатися детальніше про ситуацію в галузі і про подальші плани активістів „Кіно-Перекладу”.

Контакти: 8-039-290-00-98 8-050-477-97-14