Чому український дубляж хочуть „прокатати“

Бути чи не бути стрічкам державною мовою в кінотеатрах? Важко уявити, щоб таким питанням переймалися, скажімо, в Німеччині, Франції або Росії. Проте воно вчергове стало політичним заручником в Україні. Два роки минуло відтоді, як після тривалої битви в судах, безмежних дискусій, прес-кон­­ференцій на теми «за» і «проти» дублювання фільмів державною мовою герої іноземних стрічок остаточно заговорили українською в усіх кінотеатрах України. Російське кіно не чіпали, обмежилися субтитрами.

Та змінилася влада, й із легкої подачі кількох високопосадовців фільми українською знову опинилися в політичній немилості. Спочатку віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань Володимир Семиноженко заявив, що його «охоплює жах від якості цього дублювання, якості української мови». Як згодом з’ясувалося, пан Се­­миножен­­ко сплутав дубляж із озвученням і говорив про переклад на телебаченні.
Да­­­­лі – більше, міністр освіти та науки Дмитро Табачник сказав, що виступає проти обо­­в’яз­­кового дублювання фільмів українською мовою та поставив під сумнів якість перекладів. Тут стає очевидним, що Табачник просто не дивився фільмів, які вийшли в прокат в українському перекладі. Адже перегляд, наприклад, таких стрічок, як «Трансформери», «Шрек 3», «Крутий фараон», «Темний лицар», переконує – український дубляж професійний, зовсім не по­­ступається російсь­­­кому й дедалі частіше перевершує його за якістю.

Та, напевно, найзатятішим борцем із дубляжем українською мовою є депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко, який не гребує жодними методами, поміж яких перекручування фактів та відверте маніпулювання даними. Все це регулярно друкують ЗМІ, як і подібні заяви його однопартійців. Приміром, Ірина Бережна нещодавно заявила: «Якщо англомовний фільм дубльований російською мовою і він має українські субтитри – це повністю відповідає чинному законодавству». Це не так.

Дубляж фільму – це повна заміна звукового ряду стрічки на інший. Тобто актори під керівництвом режисерів, перекладачів та інших фахівців начитують текст героїв стрічки. Під час озвучення фільму, або як часто це називають – багатоголосного перекладу, оригінальна звукова доріжка не зазнає змін, поверх неї лише додають начитку акторів іншою мовою. Таким чином, переглядаючи озвучений фільм, ми чуємо дві мови – оригінальну й ту, якою фільм озвучено. Під час субтитрування все простіше, звук залишається без змін, натомість переклад з’являється у вигляді субтитрів на екрані.

Й саме цими поняттями постійно маніпулюють борці з дубляжем українською. Адже фільм із оригінальною звуковою доріжкою (скажімо, англійською мовою), субтитрований українсь­­кою, – це далеко не те саме, що стрічка з дубляжем російською мовою, субтитрована українською. І не треба бути великим фахівцем, щоб це зрозуміти. До слова, це підтверджує й відповідь Мінкульту на чергове звернення пана Колесніченка, де пояснюється, що український дубляж відповідає чинному законодавству й не завдає шкоди ринку.

Якби кінотеат­­ри справді мали збитки від демонстрації фільмів із українським дубляжем, як регуля­­рно стверджують Колесніченко, Табачник та інші провокатори, то це одразу підтвердилося б статистикою. А цифри якраз свідчать про активний розвиток кінотеатрального ринку в Україні, однак, судячи з заяв вищезгаданих осіб із ПР, вони їх ставлять під сумнів. Касові збори в Україні в 2007 році сягнули 260 млн грн, у 2008-му – 315 млн грн та 420 млн грн у 2009-му. Перші два місяці 2010 року принесли понад 100 млн грн. Також за період із 30 жовтня 2008-го й до 8 квітня 2010 року в ук­­раїнських кінотеатрах встановили 40 цифрових кіно­­проек­­торів для показу модного сьогодні 3D кіно та 2D у високій та незмінній якості. Один такий кінопроектор коштує понад $100 тисяч, що втричі перевищує вартість звичайного. Якби кінотеатри фінансово «потерпали» від дубляжу українською, чи встановлювали б вони таке дороге обладнання? Зрештою, напрошується висновок, що противники дубляжу державною мовою керуються лише одним – характерним для них українофобством. Хоча дехто бачить у їхніх діях лобіювання чужих інтересів. Як, наприклад, голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль, котра заявила, що скасування обо­­в’язкового дублювання українською ініціюють російські кінопрокатники.

Оригінал статті: Український тиждень