I. Формулювання проблеми
II. Факти, що відносяться до проблеми
III. Припущення
IV. Обговорення фактів
V. Висновки
VI. Рекомендації
Тут і надалі під ринком кінопрокату, якщо це не зазначено додатково, слід розуміти ринок кінопрокату в Україні. Суми вказані в доларах США.
I. Формулювання проблеми
Станом на 2007 рік більшість кінокопій, що демонструються в кінотеатрах України, зроблені та завезені з території Росії та перекладені російською мовою, що спричиняє прямі збитки для кіноіндустрії, позбавляє громадян можливості дивитися фільми рідною мовою, та є порушенням діючого законодавства. Яким чином вже до кінця 2007 року можна довести кількість українських кінокопій принаймні до 50%?
II. Факти, що відносяться до проблеми
1. В 2006 році в Україні лише 20% кіно-сеансів проводилось українською мовою, в той час як ~80% – російською.
2. Об’єм ринку кінопрокату (касові збори) в 2006 році може досягти, за нашими оцінками, 60 млн.
3. Більше 90 відсотків фільмів на ринку – це фільми виробництва або правовласності великих голівудських компаній (мейджорів). Блокбастер на українському ринку збирає від 1.5 до 3 млн. Кількість фільмів великого прокату, що ввозяться за рік ~ 100-120.
4. Основну частку зборів отримують в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові. Київ є головним ринком в країні і дає 50-60% всіх зборів. Одеса – 20-25%. Дніпропетровськ – 7-8, Харків – близько 5, Донецьк і Львів – по 3-4%.
5. За результатами прокату україномовних копій в 2006 році видно, що столиця має визначену мовну толерантність: кияни охоче йдуть на фільми як українською, так і російськими мовами. Рівень зборів зберігається також у випадку, коли всі копії показуються українською мовою (дані компанії B&H). В поточний момент аудиторія Києва разом з західними і центральними містами є головним ресурсом для україномовного кінопрокату. В країні існує попит на кіно українською мовою. Що також підтверджується появою в останній час громадських рухів, що само-організувалися для вирішення цього питання.
Читати далі:
6. Кількість сучасних/переобладнаних залів в кінотеатрах складає ~ 200. В Росії їх кількість ~ в 5 разів більша, а об’єм ринку переважає український в 8-10 разів.
7. Кількість прем’єрних залів (таких де одночасно з світовими запускається прем’єра фільмів ) складає ~ 80. Відповідно такою ж є і максимальна кількість кінокопій, які необхідно зробити для одночасного показу прем’єрного фільму. За розрахунками, дефіцит екранів для збільшення ефекту від реклами світових прем’єр складає ~100%. Тобто, для української авдиторії потрібно принаймні 150 прем’єрних залів. Кінотеатри з прем’єрними залами збирають від 70 до 80% всіх зборів.
7.1. Ринок кінопрокату в Україні далекий від насичення. За даними компанії “Кіносвіт”, для повноцінного охоплення споживацької аудиторії в Україні не вистачає 800 (!) кінозалів. У 2006 році середньостатистичний українець відвідував кінотеатр, за даними Держкомстату, 0,5 рази щороку (в Києві – 1,5 рази). Для порівняння – у 1990 році цей показник сягав 13 відвідувань щороку.
8. Рентабельність на ринку складає від 5 до 30%. Максимальна рентабельність досягається у дистриб’юторів, що одночасно є власниками кіномереж. У кінотеатрів вона більше, ніж у дистриб’юторів і доходить до 30%.
9. Головними гравцями на ринку є наступні дистриб’ютори/кіномережі (в дужках вказані мейджори (головні світові виробники і власники прав на кінопродукцію), з якими працюють гравці або напряму, як B&H, або через свої офіси в Росії/Німеччині):
“B&H”(Universal Paramount i Buena Vista International )
”Геміні” (20th Century Fox)
“Сінергія”/“Кіноманія”(Time/Warner, New Line Cinema)
«Каскад Україна» (Columbia Pictures)
Це, умовно, перша група гравців. Sony i Disney наразі не мають постійного дистриб’ютора в Україні.
9.1. Компанія B&H є найбільшим прихильником дублювання фільмів українською мовою.
10. Існують також дистриб’ютори, що не працюють напряму з мейджорами. Вони називають себе “незалежними дистриб’юторами”, але по суті своїй є залежними від російських партнерів: вони або філіали, або мають тісні партнерські стосунки з відповідними російськими компаніями. Це ”Аврора фільм”, “Люксор Україна”, «АртХаус Трафік», “Джей Ар Сі Фільм” та інші.
Це друга група гравців
11. ~ 65-70% фільмів (і зборів) в кінопрокаті приходить через дистриб’юторів, що працюють через Російську Федерацію.
12. Окремо варто розглядати арт-хаусну і фестивальну кінопродукцію, яка завозиться невеликими тиражами (зазвичай 1-2 фільмокопії на один фільм, це складає кілька десятих відсотка від загального ринку) і дублювати яку справді невигідно. Дистрибуцією фестивальнго і арт-хаусного кіно в Україні займається переважно компанія “Артхаус Траффік”, яка приєдналася до Меморандуму.
12.1. Найкращим виходом було б впровадження квоти на максимальну кількість фільмокопій однієї стрічки, яку можна не дублювати. Це дозволило б завозити арт-хаус без проблем і перешкодило б діяльності дистриб’юторів-посередників. “Кіно-Переклад” пропонував Мінкульту встановити квоту не більше 5 фільмокопій, дистриб’ютори-посередники хотіли не менше 20.
13. Великі виробники кінопродукції – мейджори, якщо законодавство у країні показу фільму вимагає його перекладу, можуть закладати в бюджет фільму вартість такого перекладу.
14. Структура витрат під час бізнес-циклу прокатного фільму наступна:
Після відрахування ПДВ, 50% зборів від фільму йде кінотеатрам (таким є правило цього ринку)
збір на митниці = 1000 помножити на N ( N – число копій)
переклад = ~ 20-30 тис
фінальний мікс у студії = ~ 10-20 тис
реклама, складає завжди близько 10% валового збору
роялті (виплата власникові прав) = ~10% від збору, за виключенням ПДВ
15. В Україні немає потужної фабрики для виробництва кінокопій. Існуюча робить лише декілька відсотків від загального об”єму ринку. Необхідний об”єм ~4 000 копій, на загальну суму від 4 до 6 млн.
16. В Україні немає повного циклу озвучування фільмів з необхідним рівнем якості. Відсутня студія, що працює зі звуком на останній стадії процесу зведення – так званому “міксі”. Тому зараз така обробка вже після запису голосів відбувається головним чином в студіях в Російській Федерації (фабрика “Нева” в Санкт-Петербурзі), або у студіях Польщі/країнах Прибалтики. Щорічний об’єм ринку перекладу (робота зі звуком, оплата перекладачам та акторам, інші роботи) складає близько 2 млн (оцінка компанії B&H), при ціні перекладу одного фільму від 20 до 40 тис доларів.
17. Державна політика регулювання, та контролю дотримання діючого законодавства про переклад фільмів державною мовою до 2005 року не мала значних результатів. Постанова уряду (“постанова Кириленка”) про обов’язкове дублювання частки прокатних фільмів не була найкращим способом досягнення мети, але виявилась ефективною в сенсі появи потужної суспільної дискусії навколо цієї теми. Не менш корисним в цьому сенсі було її скасування за допомогою судового рішення.
18. 23 січня дистриб’ютори (що загалом представляють ~ 80% ринку) підписали Меморандум, текст якого було прийнято під час круглого столу, організованого Міністерством Культури. В Меморандумі декларується згода до кінця 2007 року перейти на 50% дублювання фільмів українською мовою.
19. На відміну від ряду інших країн Європи, у нас відсутня традиція дивитись англомовні фільми мовою оригіналу з українськими субтитрами. За даними Аліка Шпилюка (“Кіно-Коло”), така традиція існує в Італії, Франції і скандинавських країнах, тоді як, скажімо, в Німеччині та Іспанії, де прийнято робити повноцінне дублювання, на субтитровану продукцію ходять тільки фанатики-синефіли.
20. Світова тенденція на сформованих кінопрокатних ринках – зменшення об’ємів широкоформатного кіно, збільшення об’ємів домашнього кіно завдяки video-СD, DVD і VHS-касетам.
III. Припущення
21. Станом на 2007 рік в Україні існує близько 20-30% глядачів, які не зможуть відмовитися від перегляду кінофільмів російською мовою. Припущення базується на результатах останнього перепису населення, ряду соціологічних досліджень та результатах останніх парламентських виборів. Припущення базується на кореляції між кількістю виборців, що проголосували за партії, в програмах яких наголошувалась підтримка російської мови, та розміром аудиторії, що хоче дивитися кіно виключно російською.
22. Ринки країн Східної Європи продовжуватимуть зростати, хоч і повільнішими, ніж раніше, темпами через збільшення домашнього відео, принаймні декілька років.
IV. Обговорення фактів
(Цифри в дужках після речень – посилання на факти з попередніх розділів)
По-перше, в Україні існує попит на кіно українською мовою, але в багатьох місцевостях фактично відсутній вибір мови при перегляді фільмів – вони йдуть виключно російською (5, 4). Часто кінотеатри ставлять український варіант перекладу в незручний час. Частина кінотеатрів (“Одесса-кіно”, які, до речі, не підписали Меморандум) навідріз відмовляються від якісної прокатної продукції українською мовою.
Нереалізований попит породжує бажання змінити ситуацію, і спонукає до дій. Не в останню чергу через прийняття, а в подальшому скасування “постанови Кириленка” протягом останніх місяців підтримувалась широка суспільна дискусія з питання перекладу кінофільмів, одним з наслідків якої було створення та активізація громадянських груп для вирішення цього питання. “Кіно-переклад”, ряд петицій інтелектуалів, “Не будь байдужим” та інші – це тільки частина прикладів. Відмова у діалозі та неможливість перегляду фільмів українською мовою, особливо в східній та південній частині України є джерелом постійної напруги та потенційним чинником конфліктів. Для зниження напруги треба продовжувати суспільну дискусію, з обов’язковим залученням прихильників перегляду фільмів з російським перекладом.
Швидке створення своєї індустрії кіноперекладу за схемою “субтитрування українською + мова оригіналу” не вийде, через культурологічні особливості (19)
Як було показано вище в розділі “факти”, демонструвати фільми українською економічно доцільно (3,5,7). Загалом, ми оцінюємо можливу аудиторію, яка безболісно перейде на перегляд кіно українською щонайменш у 70% всього населення.(21)
В економічному сенсі тільки за рахунок Києва можна довести відсоток копій, що демонструються українською мовою, до 60 відсотків.(5)
Отже, з економічної точки зору демонструвати фільми українською доцільно. Водночас більшість дистриб’юторів стверджують що це не так – для виправдання своєї відмови робити український дубляж. Насправді за існуючої у них бізнес-моделі їм невигідно перекладати. (10)
Необхідно розрізняти першу і другу групу дистрибюторів (9,10). Якщо нічого не змінювати в оточенні, то для перших перейти до дублювання українською набагато легше. Дистрибютори, що працюють напряму з мейджорами, повинні просто уточнити в угодах зі своїми партнерами умови щодо компенсації за переклад, і тоді вони взагалі не будуть втрачати в коштах. Значною допомогою для цього буде Меморандум, що є для іноземних компаній чітко окресленою позицією українського уряду – “фільми повинні дублюватись державною мовою” та підставою вносити відповідний рядок в бюджет виробництва фільму (13)
З українських дистрибюторів таку можливість використовує B&H (12). Дистрибютори з другої групи не можуть напряму домовлятися про це з виробниками, лише можуть вести відповідні перемовини зі своїми партнерами-посередниками.
Для другої групи вимога дублювання означає потребу поступово адаптувати свою бізнес-модель. Зараз вони користуються безкоштовним перекладом на російську (зробленим в Росії) та дешевими додатковими копіями, зробленими там же.
З іншого боку, з структури витрат (14) видно, що лише тільки за рахунок скасування ПДВ для касових зборів фільмів з українським перекладом дистрибютори зможуть компенсувати вартість перекладу.
Взагалі, скасування ПДВ для діяльності в сфері кінематографії є сильним стимулом для розвитку галузі, що добре видно на прикладі податкових пільг для кінематографа в Російської Федерації.
Також, очевидно, що через малу кількість фільмів, дубльованих українською, а також через відсутність відповідних потужностей для виробництва копій та для останньої стадії дублювання (15, 16), українська економіка щорічно втрачає 2 млн, без яких розвиток кінематографії в Україні буде дуже уповільненим і надалі.
Альтернативою може бути, принаймні теоретично, сувора регуляторна політика уряду. Наприклад, можна ввести прогресивний митний збір на кількість копій, які завозяться з Росії. Такий захід, хоч і є сильним економічним чинником і може розглядатися як одне з рішень, не є, на наш погляд, оптимальним.
Меморандум (18), підписання якого відбулося в першу чергу завдяки зусиллям Мінкультури, є важливим першим кроком на шляху до вирішення сформульованої проблеми і на цьому етапі може стати більш ефективним засобом, ніж якась з каральних методик.
Наявність громадянських груп/рухів/ініціатив, що створюються для конкретних питань, є критично необхідною, наприклад для того щоб озвучувати побажання, які існують в суспільстві. Ми розглядаємо ініціативу “Кіно-переклад” як базу для того, щоб створити засіб “контроля знизу” за виконанням положень Меморандуму. У випадку якщо такого контролю знизу не буде, Меморандум ризикує перетворитися у формальність. Або буде використаний наприклад для закріплення існуючого стану – скажімо шляхом субтитрування українською готового дублювання іноземного фільму на російську (як зараз часто зустрічається на ТБ). Тому “Кіно-переклад”, “Не будь байдужим” та інші схожі за метою ініціативи обов’язково повинні продовжувати свою діяльність після підписання Меморандуму.
Отже, першим етапом зміни сторожкого відношення до українського перекладу на сході/півдні країни може бути зафіксована в меморандумі (18) позиція щодо перекладу українською мультфільмів та фільмів для дітей, з демонстрацією їх в усіх регіонах країни. Це добрий шлях для виховання мовної толерантності.
Власникам кінотеатрів, які категорично відмовляються демонструвати принаймні частину фільмокопій українською(“Одесса-кіно”), потрібно зважати на небезпеку відповіді з боку самоорганізованих груп громадян – це загроза для репутації таких кінотеатрів, ризик втрати клієнтів через проведення акцій прямої дії, бойкотувань, судових позовів і як наслідок – втрата прибутку. Тобто, наша рекомендація для них – забезпечити право громадян дивитися фільми українською мовою у зручний час, навіть в найбільш “російськомовних регіонах” .
V. Рішення, що пропонуються:
1) Підтримка Меморандуму
2) Розвиток суспільних ініціатив
3) Економічні стимули
V. Рекомендації
Меморандум є важливим початковим кроком для вирішення проблеми. Необхідно відслідковувати його виконання та продовжувати процес спілкування на теми, що там зафіксовані, з боку всіх зацікавлених сторін.
– Необхідно визначити слабкі сторони Меморандуму
– Необхідно визначити та впровадити механізми контролю з боку зацікавлених сторін в суспільстві
– Після випробувального терміну (скажімо, до 2008 року) необхідно визначити компромісти і узаконити їх поправками до чинного Закону України “Про кінематографію”.
Суспільні ініціативи повинні розгортати свою діяльність та отримувати ширшу підтримку. У випадку порушення положень Меморандуму
– Необхідно визначити та підготувати механізми реалізації Меморандуму
– Необхідно визначити та підготувати механізми реагування на його порушення
– Необхідно підтримувати живий та активний суспільний діалог на цю тему
Економічні засоби стимулювання повинні бути впроваджені державою
– Середньострокова перспектива – економічні стимули для кіноіндустрії, наприклад скасування ПДВ.
– Довгострокова перспектива – підтримка з боку держави створення необхідних виробництв (вказані вище).
– Постійно відслідковувати стан впровадження цих засобів.