Класний огляд ринку кінопрокату. І нещодавній – травень 2006-го.

Кіно для маленьких
Ксенія ПОРТНА
http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/34/2020067324.html
Кінопрокатники заробляють не більш як 3% від суми касового збору

«Восток — дело тонкое»
Минулий рік не виправдав сподівань світових кінопрокатників. Американці та західноєвропейці переситилися кіно широкого формату. Касові збори знизилися на 7,9% (до $23,24 млрд) проти $25,23 млрд у 2004 році. Американські кінопрокатники хоч і заробили небачені для будь-якого іншого національного кіноринку $8,8 млрд, проте все ж таки зібрали на 5% менше, ніж у 2004 році. Помітно знизилися касові збори і в Західній Європі: Німеччині — на 20%, Іспанії та Італії — на 10%.
Скорочення відвідуваності кінотеатрів експерти пов’язують з експансією DVD-програвачів. Кінопрокатний ринок уже зараз поступається ринку домашніх кіноносіїв — у 2005 році лише в США дисків продано (Video-СD, DVD) і VHS-касет з фільмами на $10 млрд. Популярність кіно на великому екрані перманентно зменшуватиметься зі зростанням продажу домашніх кінотеатрів і появою нових, якісніших носіїв, прогнозують аналітики.
Однак цей прогноз не стосується кінопрокатних ринків країн Східної Європи та СНД, зокрема й українського, на яких кіношні збори зростають щороку. Що цілком логічно, адже на відміну від західних ринків пострадянські ринки кінопрокату ще навіть не сформувалися. Торік на 20% зросли касові збори в Польщі. А кінопрокатний ринок Росії з позаторішніх $240 млн стрибнув до $350 млн.
Україна теж у лідерах за зростанням касових зборів. За даними компанії «Кіносвіт», у 2005 році українці витратили на кіно $37,5 млн, — на 50% більше, ніж роком раніше ($24 млн).

Що дивляться українці

Головна тенденція ринку, що вперше проявилася торік, — високі касові збори російських стрічок. Західні картини, як і раніше, займають понад 90% українського кінопрокату, однак у лідери за касовими зборами дедалі частіше вибиваються російські фільми. Абсолютним рекордсменом 2005 року стала «9 рота», що зібрала в Україні $1,99 млн — на $400 тис. і майже на $1 млн більше, ніж голівудські відповідно «Війни світів» та «Зоряні війни». Беззаперечний лідер цього сезону — останнє кінофентезі російського режисера Тимура Бекмамбетова. Його «Денна варта» зібрала $2,05 млн, залишивши позаду «Кінг Конга» ($1,68 млн зборів), «Льодовиковий період-2» ($1,39 млн) та «Гаррі Поттера і Кубок вогню» ($1,32 млн). Більш ніж по півмільйона доларів зібрали в Україні «Турецький гамбіт», «Статський радник», «Сволота», «Бій з тінню» і «Бумер-2».

Інтерес до «не Голівуду» спостерігається не тільки в нас. Російськомовним фільмам віддає перевагу також білоруський, молдавський і російський глядач (див. «Кіноуподобання росіян»). Наприклад, лідер російського прокату 2004 року «Нічна варта» у РФ зібрав $16 млн; доходи від закордонного прокату — близько $28 млн. З квітня 2005 року, коли в російський прокат вийшли 19 кінофільмів місцевого виробництва, до сьогодні валовий збір від їх прокату вже перевищив $38 млн.

Утім, у грошах постачальники голівудських фільмів нічого не втратили, навіть навпаки. За даними компанії «Кіномедія Едвертайзинг», перша серія трилогії «Володар Кілець», що вийшла у 2002 році, зібрала в Україні 4,7 млн грн. Рік по тому на другий фільм трилогії українці витратили майже 6 млн грн, на третій (2004 році) — вже 8,8 млн грн.

Цікаво, що більш ніж $2 млн, незважаючи на щорічне зростання відвідуваності кінотеатрів, в Україні поки що зібрали лише два фільми: «Троя» та «Денна варта». Експерти пояснюють синдром «двох мільйонів» тим, що кількість «перших екранів» — залів, у яких прокатники ризикують одночасно запускати світові прем’єри, — за останні роки істотно не збільшилася. Сьогодні таких від 50 до 80. І це при тому, що на кінотеатри, які працюють з прем’єрним показом (їх в Україні близько 50), за підрахунками компанії «Люксор Україна», припадає близько 80% усього українського прокатного збору.

Кіноекрани і кінокопії
Щороку кількість нових кінозалів в Україні збільшується приблизно на 20%. Сучасне звукове і проекційне обладнання встановлено в 192 українських кінозалах (124 кінотеатри). До кінця року, за прогнозами експертів, з’явиться ще близько 50 переобладнаних залів. З одного боку, цього мало, адже в сусідній Росії сьогодні понад 1 тис. кінозалів, у США — більш ніж 30 тис.
Однак власники кінотеатрів стверджують, що любителі провести час з попкорном біля великого екрана не встигають заповнювати існуючі площі. «Якщо раніше середня наповнюваність кінотеатрів в Україні становила 50-60% і кінотеатри отримували надприбутки, то сьогодні можна говорити про 20-30% наповнюваності і рентабельність у 30%», — поскаржився Контрактам директор компанії «Кіномедія Едвертайзинг» Олесь Маляревич.
Свій песимізм гравці ринку пояснюють жорсткістю конкуренції, тобто появою нових кінозалів. Утім, власникам українських кінотеатрів гріх нарікати. За світовими стандартами 20-30% наповнюваності, не кажучи вже про 30% рентабельності, — дуже хороший показник. За прогнозами експертів, у найближчі 2-3 роки прибутковість українських кінотеатрів не знизиться.
Про те, що попит на великий екран перевищує пропозицію, свідчить і збільшення кількості «стартових» кінокопій. П’ять років тому навіть блокбастери в Україні стартували трьома копіями. Зараз картини — потенційні хіти — йдуть у прокат щонайменше кількома десятками копій (для порівняння в Росії такі фільми йдуть у прокат 150-400 копіями).
В Україні одночасно зі світовою прем’єрою стартує близько 30% закордонних фільмів. Здебільшого це продукт, що видається великою кількістю копій і розрахований «тільки на успіх». Фільми, яких прокатники підозрюють у «потенційно поганій окупності», зазвичай з’являються на українських екранах після Росії. Таким чином вони страхуються від невиправданих витрат. «Копія нового фільму коштує щонайменше $1,5 тис., а того, що вже йде два тижні в прокаті у Москві, — від $300-400», — пояснив таку вибірковість директор компанії «Люксор Україна» Ігор Ігнатьєв.
У першу чергу кінопрокатники балують прем’єрами кіноманів у містах-мільйонниках: Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Одесі, Львові. Саме тут зосереджено більшість кінотеатрів з «першим екраном». «Ринок кінопрокату України зростає за рахунок великих міст, — констатує директор компанії «Кіносвіт» Сергій Стронов. — У сільські кіномережі ніхто інвестувати не хоче — витрати на ремонт старих будинків, їхню приватизацію тощо невиправдані».
За словами прокатників, транспортні витрати на доставку копій в обласні та сільські кінотеатри нерідко перевищують виторг. «Навіть якщо кінотеатр за перші 2 тижні збере $2 тис. (а це приблизна вартість копії), з яких половину залишить собі, кінопрокатні витрати все одно не окупляться», — пояснює Ігор Ігнатьєв.

Кухня кінопрокату
Попри збільшення касових зборів, українським кінопрокатникам поки що не вдається отримувати надприбуток. Олесь Маляревич стверджує, що вітчизняні кінопрокатники в кращому разі заробляють 2-3% суми, яку збирає фільм в Україні. Арифметика проста. Близько 50% касового збору залишається в кінотеатрах, хоча вони за копію фільму не платять. Приблизно 20-25% зборів покривають видатки на рекламу, вартість копії та розмитнення. Близько 20-25% перераховують основному правовласникові фільму, тобто його виробникові: 20th Century Fox, Warner Brothers, Miramax тощо.
Наприклад, «Володар кілець», що в 2004 році зібрав в Україні $1,71 млн, навряд чи приніс «Кіноманії» (дистриб’ютор фільму) більш ніж $100 тис. Решта грошей розподілилися таким чином: $855 тис. перепало кінотеатрам, понад $400 тис. відправили в Голівуд, $105 тис. пішло на купівлю 42 копій фільму по $2,5 тис. кожна, $40 тис. — на розмитнення і витрати на рекламну кампанію.
За оцінками експертів ринку, з $963 тис., зароблених «Царством небесним», компанія «Геміні» — прокатник фільму — отримала близько $30 тис.
Фільми-аутсайдери, що не зібрали хоча б $100 тис. («Любов до собак обов’язкова», «Земля мертвих», «Особистий номер», «Продавщиця» та ін.) і поготів приносять кінопрокатникам копійчаний прибуток.
Щоб розраховувати на максимальний виторг, кількість якісних екранів має збільшитися щонайменше вдвічі, підрахували дистриб’ютори. «На ринок України виходить дедалі більша кількість фільмів, а кінотеатральна мережа зростає повільно», — констатує Ігор Ігнатьєв. За словами директора «Люксору», проблема полягає в тому, що в Україні більшість кінотеатрів мають не більш ніж 2 зали (за даними компанії «Кіносвіт», 42% українських кінотеатрів обладнані одним залом, 30% — двома).
«Щоб фільм нормально відпрацював 2-3 тижні, поки не згас підігрітий рекламою інтерес до нього, він повинен хоча б у перший тиждень прокату йти 4-5 сеансів на день, — пояснює Ігор Ігнатьєв. — А якщо кінотеатр одночасно показує 6 нових картин, виходить тільки по 2 сеанси на кожну. У такому випадку навіть у найкращому кінотеатрі багато не заробиш».
Найменші заробітки у незалежних дистриб’юторів. Їм важко конкурувати з прокатниками, які мають договори з голівудськими студіями. «Представники провідних світових кінокомпаній не вкладають власні кошти в купівлю прав на прокат тієї чи іншої стрічки (B&H Distrib, що має прямі контракти з Buena Vista International, не платить навіть за копії. — Авт.).
Наприклад, «Каскад Україна» представляє Columbia Pictures, «Геміні» — 20th Century Fox, «Кіноманія» — Warner Brothers, «Синергія» — Miramax, розповідає про кухню кінопрокату Олесь Маляревич. — У незалежних компаній, наприклад JRC Video, існує навіть додаткова стаття витрат — «правова». Відбити вкладення їм ще складніше».
За його словами, JRC на кінопоказі практично не заробляє, а кінопрокатні витрати компенсує за рахунок продажу фільмів на DVD: «Фільм так чи інакше розрекламований, тому він добре продається на носіях. Наприклад, розрекламований «Хостел» взагалі у прокаті заборонили, але на DVD і VHS він пішов на «ура».
Кінопрокатники не чекають, поки збудують нові кінозали. Щоб вийти на максимальну прибутковість, вони скорочують витрати. Наприклад, замовляють копії разом з російськими компаніями. «Зараз у Києві працює тільки одна невелика кінокопіювальна фабрика — з 3,6 тис. копій фільмів, продемонстрованих в Україні торік, вона надрукувала близько 100», — зазначає Сергій Стронов.
Проте кількість компаній, які бажають зайнятися кінопрокатом, збільшується з кожним роком. У 2004 році в Києві влаштувалися компанії IntWestDistribution і «Централ Партнершип». На початку цього року стартувало українське представництво російського дистриб’ютора «Люксор». В Україні працює вже близько десятка прокатників.

Українізація кіно
З експансією DVD попит українців на кіносеанси не знизиться, впевнені експерти. З одної простої причини — ринок кінотеатрів у нас ще тільки формується. В сусідній Росії сучасних кінозалів більше у п’ять разів. Російський прокат заробляє майже вдесятеро більше за український. Причому тамтешні прокатники не вважають кількість залів достатньою — до 2010-2015 років їхню кількість збільшать до 3-5 тис. Українцям, на думку експертів, не вистачає щонайменше 800 кінозалів.
Щоправда, частину доходів кінотеатрів і прокатників може з’їсти «кіноновація» уряду. На початку 2006 року Кабмін прийняв постанову, що зобов’язує кінопрокатників з 1 вересня цього року дублювати українською мовою або додавати українські субтитри (але тільки за умови демонстрації фільму «мовою оригіналу») як мінімум 20% копій картин закордонного виробництва. З 1 січня 2007 року кількість «українізованих» таким чином копій має збільшитися до 50%, а з 1 липня 2007-го — до 70%.
За твердженням прокатників, дивитися фільми «українською» готові щонайбільше 20-30% мешканців центральних, східних і південних областей. При тому, що саме ці регіони приносять у кінопрокатну скарбницю 80-90% загальнонаціонального збору.
Дистриб’ютори заявляють, що на сьогодні вони фінансово неспроможні оплачувати український дубляж. Сьогодні дубляж одного фільму обходиться кінопрокатникам від $15 тис. до $50 тис. залежно від складності озвучування. При дубляжі російською мовою ця сума «ділиться» між 100-150 копіями для Росії і 30-50 копіями для України.
Тому витрати невеликі — $100-400 на копію. А ось український дубляж, за словами кінопрокатників, збільшить вартість копії на $300-1500. Субтитрування обходиться приблизно у $2 тис. за фільм. Однак прокатники кажуть, що субтитрування фільмів англійською або французькою смерті подібне, оскільки в цьому випадку фільм має демонструватися мовою оригіналу.
Вирішення мовного питання в кіно може навіть переструктурувати ринок. Зокрема, ринок українського кінопрокату може бути монополізований великими голівудськими дистриб’юторами. «B&H Distrib — єдиний дистриб’ютор в Україні, що має безпосередні контракти з голівудськими компаніями, — пояснює Ігор Ігнатьєв. — Для них копії виготовляють за кордоном. Тому нововведення не б’є по їхній кишені».
Українізація, хоч як це парадоксально, найімовірніше, збільшить частку російського кіно на нашому ринку. Охочих подивитися «9 роту» з українськими субтитрами в будь-якому разі буде більше, ніж тих, хто піде на «Мемуари гейші» японською.
Багато світових прем’єр потраплятимуть в Україну із затримкою. «Великі дистриб’ютори (наприклад, «Геміні», B&H, «Синергія»), швидше за все, зможуть домовитися з мейджерами про те, щоб ті витрати на дублювання брали на себе. А ось у середніх кінопрокатників («Люксор», «Каскад») таких можливостей немає, — вважає Андрій Різоль, генпродюсер «Кінофоруму Україна». — Дублювання вони замовлятимуть через Росію, на що знадобиться близько двох місяців. У результаті щонайменше 50-80 фільмів (з 200-300) виходитимуть в Україні із запізненням на кілька місяців». Що, до речі, простимулює попит на піратську продукцію.

Лідери українського кінопрокату в 2005
9 рота
Дистриб’ютор:
Геміні
Касові збори:
$1,99 млн Війна світів
Дистриб’ютор:
B&H Distrib
Касові збори:
$1,6 млн Містер і місіс Сміт
Дистриб’ютор:
Централ партнершип
Касові збори:
$1,38 млн Зоряні війни.
Помста Сітхів
Дистриб’ютор: Геміні
Касові збори:
$1,04 млн Бій з тінню
Дистриб’ютор:
Централ партнершип
Касові збори:
$1,01 млн
Лідери українського кінопрокату в 2006*
Денна варта Дистриб’ютор:
Геміні
Касові збори:
$2,05 млн Кінг Конг
Дистриб’ютор:
B&H Distrib Касові збори:
$1,68 млн Льодовиковий період-2
Дистриб’ютор:
Геміні Касові збори:
$1,39 млн Гаррі Поттер і Кубок вогню
Дистриб’ютор:
Кіноманія
Касові збори:
$1,32 млн Хроніки Нарнії
Дистриб’ютор:
B&H Distrib Касові збори:
$1,28 млн
*Станом на кінець квітня. За даними журналу «Кінобізнес»

Кіноуподобання росіян
Згідно з опитуванням, проведеним дослідним центром ROMIR Monitoring, 63% росіян віддають перевагу європейському кіно. На другому місці — фільми із США, на третьому — стрічки російського виробництва. Європейському кіно віддають перевагу здебільшого люди віком від 18 до 35 років з вищою освітою, американським блокбастерам — школярі. Доросла аудиторія обирає російські фільми.
Понад третину опитаних (37%) відверто скучили за хорошими комедіями. 31% респондентів відповіли, що їм не вистачає якісної фантастики. 30% опитаних висловилися за збільшення кількості документальних і пригодницьких стрічок. За нові бойовики (основна продукція російського кінематографа) проголосували лише 2% респондентів. На думку прокатників, кіноуподобання українців багато в чому схожі з російськими.

Найвдаліші кіностудії у «невдалому» 2005 році
Фільми «Гаррі Поттер і Кубок вогню» та «Чарлі і шоколадна фабрика» принесли компанії Warner Brothers майже $1,3 млрд (відповідно $813 і $472 млн) з $1,4 млрд, що вивело студію на першу позицію у списку найуспішніших мейджерів. Лідер торішнього світового прокату «Зоряні війни.
Помста Сітхів» приніс його творцеві — компанії 20th Century Fox — $848,5 млн. Загалом кіностудія заробила $1,35 млрд — друге місце. Майже по $1 млрд зібрали Universal Pictures («Ключ від усіх дверей», «Мюнхен»), Buena Vista Intermational («Війна світів», «Кінг Конг») і Sony Pictures («Мемуари гейші», «Основний інстинкт-2»).