Робота над текстом

Мій добрий знайомий кинув лінк на допис в ЖЖ від нашого опонента, чи то ідейного, чи фінансового – неважливо.

Я нижче трохи розберу його текст, що містить в собі типовий набір штампів, який використовується противниками українського перекладу (примітка – ось це інтерв’ю в ДТ дійсно слабке. )

дублировать ленты на собственные деньги украинские компании просто не могут — это нерентабельно, они разорятся. Неужели это так сложно понять?
Час “човників” рано чи пізно закінчується. Якщо частина “українських”, а точніше “російсько-українських” компаній не може дублювати українською мовою, можливо час йти з цього ринку? Адже вони по перше, не виконують закон. По друге, як показує приклад Кіно-перекладу, ходити на російський дубляж зараз просто не модно 🙂

“Активисты считают, что в Украине есть огромный спрос на украиноязычные фильмы”.

Когда уже, наконец, кто-нибудь открыто скажет, что этот спрос (кроме Киевской его части) — неплатежеспособный; что он никак не может окупить украинский дубляж?…

Чудово. Наш опонент сам визнав, що український дубляж – фінансово окупний. Хоча б за рахунок Києва (60% ринку).


“Существует еще одна практика — кинотеатры ставят украинский вариант перевода в неудобное время”.
Да, такое случается, когда заставляешь кого-то работать из-под палки.

Без питань. Ми вже заносимо такий кінотеатр у “чорний список”. Він понесе економічні збитки.


“5 тысяч человек, которые один раз в месяц проигнорируют один фильм с русским переводом, нанесут лоббистам убыток на 25 тысяч долларов.<...>Для голливудского блокбастера бойкот этих активистов — что голая задница для дикообраза.

Вот кому этот бойкот может повредить, так это артхаусному прокату, Пак Чхан-Уку и Цвигову, Линклейтеру и Альмодовару. Ну что же, обойдемся без этих дурацких излишеств. Зачем нам пить вино, когда есть шмурдяк и его много? Ведь этого требют интересы страны, верно?

Зауважте, як майстерно наш друг захищає свій кровний бізнес-інтерес ( не витрачати гроші на переклад ) прикриваючись арт-хаузним кіно. Ще раз повторюємо наше повідомлення, яке ми говоримо всюди – артхаузні фільми не входять в сферу нашого бойкоту.

Щодо “гольіх задниц”, схоже що наш опонент просто не розуміє, як діють механізми сучасних медія – перші місяці ініціативи Кіно-переклад – дуже успішні. Зауважте наприклад, це він на своєму маленькому сайті коментує інтерв’ю в ДТ активістів ініціативи Кіно-переклад, а не навпаки 🙂


“Каждый год вследствие деятельности дистрибьюторов-посредников украинская киноиндустрия теряет минимум два миллиона долларов. Эта цифра циркулировала не в одном материале этой тематики”.

Вот-вот. Один сказал, другие, как бараны, повторяют. Украинской индустрии дубляжа и кинокопирования не существует. Ее не существует, потому что она нерентабельна. Она станет рентабельная только после того, как украинское правительство изнасилует кинотеатры. Спрашивается, какого хрена ради выгоды одной индустрии насиловать другую?

Краще бути згвалтованою, ніж українізованою – він ще раз повторює відвертий гон, нічим не обгрунтований до того ж, про нерентабельність української індустрії кіноперекладу. Йому просто таки потрібно вивчити наше дослідження стану кінопрокату! 🙂 (http://kino-pereklad.org.ua/?p=111)
Що є цікавого в цитаті, так це по перше, наш опонент підтверджує, що наш меседж про “2 мільйони втрат від відсутності українського перекладу” як і було заплановано, таки виявися надзвичайно успішним – його повторюють всі. По друге, логіка у нашого опонента трохи кульга – яким чином від українського кіноперекладу можуть постраждати кінотеатри? Хіба що Одєса-кіно, і то від економічної акції прямої дії 😉


С таким же успехом можно заявить, что двадцать миллионов долларов в год теряют украинские производители операционных систем. Неважно, что на Украине нет производителей операционок. Главное — погромче прокричать и выбить финансирование из бюджета.

До речі, в Україні є виробники операційних систем. Принаймні, були пару років тому. Так що наступна ціль – Microsoft! 🙂